На перший погляд, це звичайне дерево, що дає тінь уздовж доріг або серед відкритих полів. Однак у гледичії триколючкової, яку нерідко висаджують заради витонченої крони і швидкого зростання, історія набагато багатша, ніж прийнято думати. Задовго до появи сучасних зручностей це непримітне дерево допомагало людям у повсякденному житті: служило джерелом їжі, матеріалів та корисних природних засобів. Покоління людей, знайомих із гледичією, знали: вона годиться не тільки для відпочинку в тіні в спекотний день. Цінний ресурс весь цей час знаходився просто перед очима.
Одна з найвідоміших особливостей гледичії — довгі, вигнуті плоди-боби. Усередині знаходиться від природи солодка м’якоть, завдяки якій дерево і отримало свою англійську назву honey locust. Корінні народи і перші переселенці їли цю м’якоть як прості ласощі або готували з неї сиропи і напої, що злегка перебродили. Насіння теж знаходили застосування: іноді їх обсмажували і заварювали як гарячий напій або розмелювали на борошно. Так дерево давало доступну їжу в ті часи, коли цукор і готові продукти ще не були доступні.
Крім харчових якостей, гледичію цінували за надзвичайно довговічну деревину. Міцна і стійка до гниття, особливо просто неба, вона часто йшла на стовпи для огорож, деталі возів, рукоятки інструментів та інші речі, розраховані на довгу службу. У домашньому господарстві дерево виконувало ще одну несподівану роль. В окремих частинах бобів та кори містяться природні речовини, які при змішуванні з водою дають легку піну. До появи промислового мила їх використовували для найпростішого очищення.
Гледич залишається корисною і сьогодні — у природних ландшафтах та міському озелененні. Її ажурна крона пропускає сонячне світло до землі, допомагаючи рости трав та невеликих рослин під деревом. У холодні місяці її плоди служать кормом для диких тварин, а навесні невеликі квіти приваблюють запилювачів. У дикорослих гледич може бути великі колючки, але багато сучасних сортів виведені без них, що робить дерево безпечнішим і зручнішим для озеленення. Все це нагадує: навіть найзвичніші дерева здатні зберігати дивовижні, нерідко забуті корисні властивості. Потрібно лише виявити цікавість та помітити їх.
