На межі Дніпропетровської та Запорізької областей українські десантники проводять успішну операцію з витіснення ворога. 95-та окрема десантно-штурмова бригада звільнила 8 населених пунктів і продовжує штурмові дії, попри переважаючі сили противника.
На стику двох областей — Дніпропетровської та Запорізької — триває активна фаза просування українських Десантно-штурмових військ. Поліські десантники 95-ї бригади вже взяли під контроль вісім населених пунктів і продовжують витісняти ворога. Попри те, що окупантів тут уп’ятеро більше, українські воїни використовують слабкі місця противника та захоплюють у полон навіть російських пілотів.
Спеціальна кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко бачила, як готувалася ця таємна операція.
Удар у слабке місце
Операцію з виходу в тил ворога на перетині двох областей готували майже місяць у суворій таємниці. Десантники скористалися не лише вдалою погодою, а й технічними проблемами окупантів — масштабним відключенням «Старлінків» у підрозділах РФ.
«Грек», командир окремого 13-го батальйону 95-ї ДШБ: «Напрямок обраний дуже вдало. Противник тут слабкий, переважно мотострілкові підрозділи. Їхні командири доповідали „нагору“ про успіхи, які не відповідали дійсності. Зараз ми використовуємо цей наявний успіх і продовжуємо просуватися, паралельно знищуючи ворога».
За словами десантників, просування настільки стрімке, що ворожі пілоти БПЛА не встигають розгорнутися і змушені постійно переміщатися або здаватися в полон.
Історія окупанта з Амура
Одним із трофеїв штурму став російський солдат Олексій. Чоловік родом з Амурської області, до війни працював на залізниці. Його історія — класичний приклад того, як Кремль «утилізує» своїх громадян: двотижневе навчання на Сахаліні, переліт до окупованого Маріуполя, мотоцикл і окоп під вогнем українських десантників.
Олексій, полонений окупант: «Чую українські голоси, чоловіки розмовляють. Я їх гукнув: „Хлопці, не стріляйте!“. Виліз спокійно, показав, де зброя, рація. Коротше, здався. Я не люблю воювати, я не хочу війни. Якби не в’язниця і мені б по п’яні контракт не підсунули — я б тут не був».
Десантники зазначають, що окупантів на цій ділянці значно більше — іноді на одного українського штурмовика припадає до п’яти військовослужбовців РФ. Проте якість підготовки та мотивація українців нівелюють цю перевагу.
Що далі?
Просування на межі областей — це передусім крок на випередження планів ворога, який готував наступ на Запоріжжя. Глобальна мета Сил Оборони — повністю витіснити окупантів з адміністративної межі Дніпропетровщини.
Проте військові застерігають: ворог починає підтягувати резерви. На цю ділянку перекидають потужний російський підрозділ пілотів «Рубікон», відомий своєю здатністю перебивати логістичні шляхи. Тож боротьба за кожен метр української землі стає ще запеклішою
