Шестирічні дітлахи грали в хованки на покинутому будівництві за будинком. Для них це місце завжди здавалося таємничим і захоплюючим, з безліччю затишних куточків і занедбаних приміщень.

Того дня все йшло як завжди — гучний сміх, крики, хтось ховався, а хтось намагався знайти. Але раптом один із хлопчаків, Льоша, знайшов місце, куди раніше ніхто не забрідав.

Це була стара, майже завалена сміттям і деревинками підземна комора. Він подумав, що це буде ідеальне місце для того, щоб сховатися.

Залізши всередину, Льоша почав розгрібати мотлох, коли його рука натрапила на щось холодне і тверде. Він подав знак друзям, і незабаром до нього приєдналися ще двоє дітей.

Дорослими руками вони почали розгрібати старі дошки та бетонні шматки. І раптом перед ними відкрилася стара іржава валіза. Діти, не розуміючи, що вони знайшли, з цікавістю відкрили її.