Те, що він побачив, запам’яталося йому назавжди. Олена стояла босоніж біля раковини. Її великий живіт торкався краю стільниці. Вона однією рукою трималася за поперек, а другою намагалася відтерти каструлю, в якій засох соус. У раковині лежала гора тарілок, виделок, чашок, сковорідок. Вода текла тонким струменем, піна спадала на її руки, а блузка для вагітних була мокра майже до грудей. Обличчя Олени було бліде, під очима лежали тіні, а повіки почервоніли від сліз.
Матвій повернувся додому рівно о 22:45. Надворі вже стояла пізня осіння прохолода, під під’їздом мокро блищав асфальт, а вікна багатоповерхівки в Броварах світилися
[...]
